Зростання та інфляція боргів після рішення суду

Часто-густо має місце ситуація, коли борг визнаний судом та стягнений на користь особи, яка надавала позику, залишається роками, а інколи навіть десятиліттями, не виконаним.

Причини невиконання для позикодавця (особи яка надавала кошти у борг) не мають особливого значення, але що дійсно має значення - час за який такий борг повертається. При наданні грошей у позику "за розпискою", письмовим договором позики або у будь-який інший спосіб ми справедливо розраховуємо, що отримаємо назад принаймні ті ж самі гроші у визначений та важливий для нас час.
Зі спливом кожного додаткового дня, місяця або року ціна позичених коштів знецінюється. Особливо це відчутно після того, як рішення суду вже постановлено на вашу користь із врахуванням інфляції, річних, пені, відсотків тощо, однак вказана сума не повертається боржником.

За таких обставин стягнений судом борг може знецінитися навіть за рік-два роки вдвічі, втричі або навіть ще більше.

Судами заведена практика стягнення боргів лише в еквіваленті до національної валюти (гривні). Для прикладу, якщо ви надали "за розпискою" 10 000 доларів США в 2011 році, які вам не повернули у строк до 2012 року та ви стягнули їх через суд в національній валюті у 2013 році, то як ви вже мабуть знаєте, якщо читаєте цю статтю, на вашу користь судом стягнуто середньо 80 000 - 120 000 гривень з урахуванням усіляких плюшок (3 %, інфляції, подвійної ставки НБУ, тощо) залежно від суду, який розглядав вашу справу. Однак, якщо борг досі не сплачений вам станом на листопад 2016 року то інфляція фактично "з'їла" понад 75 % визнаних за вами судом коштів (приблизний % інфляції за 2013-2016 роки). Уявімо, що боржник все ж таки виплачує вам 120 000 гривень або виконавча служба нарешті реалізує з торгів арештоване майно та переводить на ваш рахунок вказані 120 000 гривень. Але що таке 120 000 гривень у 2016 році? Реально, це трохи більше ніж 4 000 доларів США, що на 6 000 менше(або іншими словами у більш ніж два рази менше) ніж те, що ви надавали у позику.

Повертаючись до початку статті, про те, що кожен справедливо розраховує отримати назад принаймні ті ж самі гроші, що і надавалися у борг, можемо констатувати, що подібна "в'яло-текуча тяганина" із виконанням рішення суду призводить до суттєвих збитків з вини недобросовісного боржника, якому вигідне таке затягування.

Який вихід?

Стягувати через суд додатково інфляційні втрати та 3% річних на всю стягнуту судом в минулому та не виконану боржником суму коштів.

Якщо використовувати вищенаведений приклад, то це надасть вам змогу додатково стягнути з боржника близько 100 000 гривень ( 90 000 - інфляція, та близько 10 000 гривень відсотків). Сумарно стягнута з боржника сума у 2013 році + 2016 році наблизиться до 220 000 гривень, що близько до 9 000 доларів США станом на 2016 рік.

Саме такої правової позиції притримується Верховний суд України, який при винесенні постанови 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15висловився наступним чином:

"Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актми цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

З огляду на зазначене, суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши, що рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову суму авансу в розмірі 48 тис. 620 грн і таке зобов’язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов’язанням, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності між сторонами грошових зобов’язань, які ОСОБА_2 належним чином не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивачки інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов’язання, оскільки боржник зобов‘язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми".

Захист прав особи, яка надавала кошти у позику, у такий спосіб має два важливих аспекти: 

1)Це надає змогу "вирівняти" суму боргу до реального стану речей, який існує на ринку та стягнути з боржника принаймні близько ті ж кошти, які надавалися у борг.
2) Може спонукати боржника до виконання рішення суду, який усвідомить, що "питання по ньому не зняті" та він передчасно розслабився, вважаючи що його бездіяльність не має ніяких матеріальних наслідків.

Джерело-Протокол