Оскарження рішень та дій влади до адміністративного суду

 ОРГАНИ ВЛАДИ, РІШЕННЯ, ДІЇ ТА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ЯКИХ МОЖУТЬ БУТИ ОСКАРЖЕНІ

 

1. Коли можна звертатися до адміністративного суду, оскаржуючи рішення та дії влади?

 

До адміністративного суду можна звертатися у тому випадку, коли відбулося порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб (громадян), прав та інтересів юридичних осіб (підприємств, установ, організацій) у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

2. Що необхідно розуміти під порушенням прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин?

 

Під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти ті негативні наслідки, що були спричинені рішенням або діями (активна діяльність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, і які були прийняті (вчинені):

- не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з іншою метою, ніж це передбачено наданим відповідним повноваженням;

- необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій);

- упереджено;

- без дотримання принципу рівності перед законом, що призвело до несправедливої дискримінації;

- непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо.

Порушення прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно правових відносин також можуть бути спричинені й бездіяльністю (відсутності діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

 

3. Що можна оскаржувати, звертаючись до адміністративного суду?

 

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

 

4.Кого закон відносить до суб'єктів владних повноважень?

 

До суб'єктів владних повноважень належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. З КАС).

 

 

 

5.Хто є органами державної влади на місцевому рівні ?

 

Органами державної влади на місцевому рівні є:

• державна адміністрація;

• державна податкова інспекція;

• орган Пенсійного фонду України;

• орган праці та соціального захисту населення;

• орган юстиції;

• державна виконавча служба;

• орган внутрішніх справ (міліція) тощо.

 

6. Хто є органами місцевого самоврядування?

 

У сільських районах органами місцевого самоврядування є сільські, се­лищні, міські та районні ради, що представляють спільні інтереси територіаль­них громад відповідних сіл, селищ, міст та районів.

 

7. Хто такі суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства?

 

Визначення поняття суб’єктів, що здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, чинний КАС не містить.

Проведений аналіз деяких нормативно-правових актів дозволяє стверджувати, що до суб’єктів, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, слід віднести будинкові, вуличні, квартирні та інші органи самоорганізації населення, громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону (ст.. 140 Конституції України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону») тощо.

 

8. Хто є посадовими та службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування?

 

Чинний КАС закріпив, що посадові та службові особи органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування є суб'єктами владних повноважень. Однак визначення цих двох категорій осіб у ст. З КАС («Визначення понять») відсутнє.

Визначення посадових осіб дає Закон України «Про державну службу» (ч. 2 ст. 2). Так, посадовими особами визнаються керівники та заступники ке­рівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організа­ційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Поняття службових осіб містить чинний Кримінальний кодекс України. Зокрема, в Примітці 1 до ст. 364 зазначається, що службовими особами є осо­би, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а та­кож обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи орга­нізаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

 

9. Які існують відмінності між посадовими та службовими особами?

 

Звісно, що відмінності між посадовими та службовими особами існують, але вони не мають принципового значення в адміністративному судочинстві. Це пояснюється тією обставиною, що і посадові, і службові особи однаковою мірою можуть виступати відповідачем в адміністративному суді.

Незнання громадянином, чи є конкретний суб’єкт владних повноважень службовою чи посадовою особою органу влади або місцевого самоврядування, не є перешкодою для звернення за захистом порушених прав до адміністративного суду. Як посадові, так і службові особи несуть однакову юридичну відповідальність за правопорушення в сфері публічно-правових відносин.

 

 

 

 

 

10. Які рішення можна оскаржувати в адміністративному суді?

 

В адміністративному суді можна оскаржувати рішення, які були прийняті суб'єктом владних повноважень у вигляді нормативно-правових актів чи пра­вових актів індивідуальної дії.

 

11. Що собою являє нормативно-правовий акт?

 

Нормативно-правовий акт - це виданий суб'єктом владних повнова­жень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію загальнообов'яз­кових правил поведінки, та призначений для неодноразового застосування.

Нормативно-правовий акт діє на конкретній території, на яку поширюється компетенція суб'єкта владних повноважень, упродовж певного часу (чітко встанов­леного або необмеженого) та стосується усього або значної частини населення.

 

12. Що собою являє правовий акт індивідуальної дії?

 

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повнова­жень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язко­вих правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), на які він поширюється.

Прикладом правового акта індивідуальної дії може бути рішення місцевої ради про відмову конкретному громадянинові (громадянам) в безоплатній пе­редачі земельної ділянки із земель державної і комунальної власності, перед­баченої ст. 121 Земельного кодексу України.

 

13. Хто може оскаржувати нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії?

 

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде засто­совано цей акт (ч. 2 ст. 171 КАС). Щодо осіб, які наділені правом оскарження правових актів індивідуальної дії, чинний КАС прямої вказівки не містить. Од­нак, застосовуючи аналогію закону (ч. 7 ст. 9 КАС), можна зробити висновок, що оскаржувати правовий акт індивідуальної дії мають право особи, щодо яких його застосовано.

 

14. Які дії та бездіяльність можна оскаржити в адміністративному суді?

 

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які дії чи безді­яльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено ін­ший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС).

Під діями суб'єктів владних повноважень необхідно розуміти активну ді­яльність з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх поса­довий і службових осіб, що спрямована на виконання нормативно-правових актів різної юридичної сили.

Дії суб'єктів владних повноважень, що спрямовані на виконання норма­тиви о-правових актів різної юридичної сили можуть бути двох видів:

• дії вчинюються відповідно до нормативно-правового акта, який повніс­тю чи частково суперечить правовим актам вищої юридичної сили;

• дії вчинюються всупереч вимогам нормативно-правових актів, які зас­тосовуються.

бездіяльність (відсутність діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб має місце у тому випадку, коли вони зобов'язані були прийняти рішення або вчинити дію протягом визначеного законодавством строку, але цього не зробили, і це призвело до порушення прав і свобод фізичних та/чи юридичних осіб. Нап­риклад, сільська рада проводить сесійні засідання і не виносить на розгляд питання про безкоштовну передачу у власність громадян за їх заявами зе­мельних ділянок; державний реєстратор не видає свідоцтва про державну ре­єстрацію фізичної особи-підприємця після того, як минув строк на його вида­чу; посадова особа письмово не повідомила громадянина про результати розгляду отриманої скарги тощо.

 

 

15. Як взнати, до якого адміністративного суду необхідно звертатися?

 

Для того щоб пред'явити позов (подати заяву), треба знати, до якого суду необхідно звертатися. Це питання вирішується відповідно до правил підсудності, яка встановлена чинним КАС.

 

 

16. Що таке підсудність?

 

Підсудність означає - який суд зобов'язаний прийняти адміністративний позов (позовну заяву) та вирішити її по суті. Іншими словами, правила підсудності дозво­ляють визначити компетентний суд для розгляду і вирішення конкретної справи.

Так, питання про підсудність виникає перед особою, яка має намір звер­нутися до адміністративного суду, але не знає до якого - місцевого загального суду як адміністративного чи окружного адміністративного суду. Для цього необхідно знати, які справи підсудні двом видам судів - місцевим загальним судам як адміністративним та окружним адміністративним судам.

Відповідь на це запитання дають правила підсудності, визначені чинним КАС (ст. 18-22). В адміністративному судочинстві існує предметна, територіальна, інстанційна підсудність та за зв'язком вимог.

 

17. Які справи підсудні місцевим загальним судам у порядку адміністративного судочинства?

 

Відповідно до правил предметної підсудності місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

- адміністративні справи, у яких однією зі сторін орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

- усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 18 КАС)

 

18. Які справи підсудні окружним адміністративним судам?

 

Відповідно до правил предметної підсудності окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією с орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки (ч 2 ст. 18 КАС).

Поруч з цим існує правило, яке дозволяє позивачу самостійно обирати суд для звернення до нього з позовною заявою. Зокрема, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядається і вирішується місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача (ч. 3 ст. 18 КАС)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. ПРОЦЕДУРА ОСКАРЖЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

1. Хто і з яким документом може звертатися до адміністративного суду?

 

До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним по­зовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

До адміністративного суду необхідно звертатися з адміністративним по­зовом, який подається у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.

 

 

2. Хто є сторонами в адміністративному процесі?

 

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юри­дичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відпо­відачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

• про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльнос­ті об'єднання громадян;

• про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

• про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

• про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітин­ги, походи, демонстрації тощо);

• в інших випадках, встановлених законом.

 

3. Якими процесуальними правами користуються сторони та які несуть при цьому обов'язки?

 

Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуаль­ні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рі­шення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх

 

• знайомитися з матеріалами справи;

• заявляти клопотання і відводи;

• давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

• подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

• висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

• подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

• знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

• робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

• оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

- користуватися іншими процесуальними правами, наданими КАС. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково

замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Окрім вище перехованих прав та обов'язків, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити роз­мір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до за­кінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Поруч з цим, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного по­зову.

Варто пам'ятати, що сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

 

 

4. Що має бути зазначено у позовній заяві?

 

Відповідно до ст. 106 КАС у позовній заяві має бути зазначено:

• найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

• ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

• ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

• зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

• у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експерти­зи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

• перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин,- якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазна­ченням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній. зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, ад­реса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою пода­ється довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження пред­ставника.

 

5. На що необхідно звернути особливу увагу при підготовці позовної заяви?

 

В цілому, позовна заява повинна відповідати вимогам, встановленим ст.ст. 105,106 КАС. Поруч з цим необхідно звернути увагу на формулювання позовних вимог. Це пояснюється тією обставиною, що неправильне формулювання у позовній заяві позовних вимог, як правило, призводить до відмови судом у задоволенні позову. Зазвичай, суд, відмовляючи у задоволенні вимог позивача, мотивує свою постанову невідповідністю заявлених вимог повноваженням суду, наданих йому для вирішення певної категорії справ.

З огляду на вищезазначене, при формулюванні вимог у позовній заяві необхідно використовувати наведені в ч. З ст. 105 КАС. Наприклад, «зобов'язати відповідача ...», «стягнути з відповідача...» тощо.

 

6. Яким чином та протягом якого терміну вирішується судом питання про відкриття провадження у справі?

 

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху.

Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

В ухвалі про відкриття провадження у справі має бути зазначено:

• найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи;

• ким і до кого пред'явлено адміністративний позов;

• зміст позовних вимог;

• дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо суд вважає йо­го проведення необхідним;

• пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові запере­чення проти позову та докази, які у нього є;

• яким складом суду розглядатиметься справа.

Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі не­відкладно після постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права і обов'язки. Відповідачам надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів.

 

7. У яких випадках суд повертає позовну заяву позивачеві?

 

Позовна заява повертається позивачеві, якщо:

• позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху;

• позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав за­яву про її відкликання;

• позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуаль­ної дієздатності;

• позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повнова­жень на ведення справи;

• у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

• справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

 

8. У яких випадках суд залишає позовну заяву без руху?

 

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунен­ня і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, яка звернулася із позовною заявою.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений су­дом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністратив­ного суду.

Ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення по­зовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.

Залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в поряд­ку, встановленому законом.

9. Що належить до судових витрат в адміністративному процесі?

 

Відповідно до ст. 87 КАС до судових витрат належать судовий збір та вит­рати, пов'язані з розглядом справи.

Особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна спла­тити судовий збір (ч. 1 ст. 89 КАС).

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати вста­новлюються Декретом КМУ «Про державне мито».

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

• витрати на правову допомогу;

• витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

• витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

• витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

 

10. Протягом якого строку адміністративна справа має бути розглянута і вирішена судом?

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумно­го строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у

 

11. У яких випадках суд може відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі?

 

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:

• заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

• у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих са­мих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухва­ла суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній спра­ві, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін;

• настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звер­нулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається позивачеві разом із позовною заявою та усі­ма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

 

12. Що таке підготовче провадження та у чому полягає його сутність?

 

Підготовче провадження - це стадія адміністративного судочинства, в якій суд вживає заходи щодо можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи.

Підготовка справи до судового розгляду є однією з умов своєчасного та правильного її вирішення. Обсяг підготовки справ, а також характер процесу­альних дій, що здійснюються на цій стадії, залежить від обставин та складності кожної конкретної справи.

Ці питання суд вирішує в ході одного підготовчого судового засідання, що проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгля­ду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

Якщо спір не було врегульовано, то суд:

• уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністра­тивного позову;

• з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

• визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати;

• з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання;

• вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового роз­гляду.

За заявою однієї із сторін про неможливість прибуття до суду попереднє судове засідання може бути відкладено, якщо причини неприбуття будуть визнані судом поважними.

Якщо під час попереднього судового засідання, на яке прибули всі осо­би, які беруть участь у справі, вирішені необхідні для її розгляду питання, то за письмовою згодою цих осіб судовий розгляд може бути розпочатий у той же день.

 

13. Чи можуть сторони врегулювати спір шляхом примирення?

 

Так, можуть. Таку можливість під час підготовчого провадження передбачає ст. 113 КАС.

 

14. Які рішення може приймати суд за наслідками підготовчого провадження?

 

За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про:

• залишення позовної заяви без розгляду;

• зупинення провадження у справі;

• закриття провадження у справі;

• закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судо­вого розгляду.

Копії судового рішення за наслідками підготовчого провадження надси­лаються особам, які беруть участь у справі, крім випадку, коли за письмовою згодою осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд було розпочато у той же день.

 

 

 

15. Що має бути зазначено в ухвалі про закінчення підготовчого про­вадження і призначення справи до судового розгляду?

 

В ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення огра­ни до судового розгляду обов'язково зазначається, які підготовчі дії проведені, і встановлюються дата, час та місце розгляду справи.

 

16. Що собою являє судовий розгляд адміністративної справи в судовому засіданні та з яких частин він складається?

 

Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засідан­ні у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Третьою і центральною стадією адміністративного судочинства є судовий розгляд справи, під час якої досліджуються матеріали справи та вирішується публічно-правовий спір між сторонами. Регламентації судового розгляду справи присвячена глава 3 (ст. ст. 122-154) КАС України. Судовий розгляд ад­міністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження у спеці­ально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розум­ного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС (це стосується окремих категорій адміністра­тивних справ, де строк розгляду справи є більш обмеженим).

Слід звернути увагу на ч. З ст. 122 КАС України, яка встановлює, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у спра­ві, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розгляд справи в судовому засіданні провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що скла­дають певні частини (етапи), кожна з яких має свої завдання і зміст. Такими частинами є:

• підготовча стадія (ст. ст. 122-134 КАС);

• початок судового розгляду справи по суті (ст. 135 КАС);

• дослідження обставин справи і перевірка доказів (ст. ст. 138-151 КАС);

• судові дебати (ст. 152 КАС);

• ухвалення рішення (ст. ст. 153-154 КАС);

• проголошення судового рішення (ст. ст. 167-170 КАС).

17. Які процесуальні дії вчиняються судом та учасниками судового розгляду в ході підготовчої стадії?

 

Відкривається судове засідання головуючим, який оголошує, яка справа розглядається, встановлюється, хто з учасників справи прибув до судового за­

за­сідання, хто не прибув, з якої причини, встановлюється особа тих, хто прибув та перевіряються відповідні повноваження. Далі роз'яснюються права перек­ладачеві і приводять його до присяги, повідомляється про повне фіксування судового процесу, оголошується склад суду і роз'яснюється право заявляти відводи. У разі неприбуття у судове засідання особи, яка бере участь у справі, суд, за наявності умов, визначених ст. 128 КАС, відкладає розгляд у справі. Та­кими умовами є:

• неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вру­чені повістки;

• неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомле­ного про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надій­шло заяви про розгляд справи за його відсутності;

• неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом влад­них повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

• якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не з'явилася.

Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сто­рони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідом­леного про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло зая­ви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без роз­гляду. У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належ­ним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття роз­гляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наяв­них у ній доказів.

Також судом роз'яснюються права та обов'язки особам, які беруть участь у справі, експерту, якого приводять до присяги, спеціалісту; вирішуються за­явлені клопотання осіб, що беруть участь у справі (ст. ст. 130-133 КАС). Кло­потання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після то­го, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які перуть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.

 

18. За якою процедурою протікає початок судового розгляду справи по суті?

 

Головуючий чи суддя-доповідач доповідає, про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, піс­ля чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися. Позивач може відмо­витися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до спра­ви. Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Позивач може змі­нити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши пись­мову заяву, яка приєднується до справи. Суд за клопотанням відповідача ого­лошує перерву в судовому засіданні та надає відповідачеві строк, достатній для його підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.

 

19. Як відбувається дослідження обставин справи і перевірка доказів?

 

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні ви­моги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для вста­новлення цих обставин у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речо­ві докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, вис­новки експертів. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок дослідження доказів, якими вони обґрун­товують свої вимоги і заперечення.

Процедура допиту свідків, дослідження письмових та речових доказів, дослідження висновку експерта, консультацій та роз'яснень спеціаліста в ад­міністративному судочинстві суттєвих відмінностей немає. Згідно з вимогами цивільного судочинства після допиту свідка, який не досяг 16 років, видаля­ють із зали судового засідання, КАС таких вимог не містить (ст. 142).

Також на цій стадії суд за умов, передбачених ст. 150 КАС, може відкласти розгляд справи або оголосити перерву. У разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни судді (в результаті задоволення заяви про від­від чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших осіб. Суд ого­лошує перерву в зв'язку з необхідністю одержання нових доказів або в інших необхідних випадках. Тривалість перерви встановлюється судом залежно від обставин розгляду справи. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідання, про що повідомляє під розписку осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутні в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не з'яви­лися або яких суд вперше залучає до участі в адміністративній справі, викли­каються в судове засідання повістками. При відкладенні розгляду справи суд повинен допитати свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ухва­лою суду свідки не допитуються і викликаються знову. Якщо розгляд справи було відкладено, новий її розгляд починається спочатку. Якщо сторони не на­полягають на повторенні наданих раніше пояснень осіб, які беруть участь у справі, якщо склад суду не змінився і до участі в справі не було залучено тре­тіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. Якщо в розгляді справи було оголошено перерву, провадження у справі після її за­кінчення продовжується зі стадії, на якій воно було перервано.

Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами голову­ючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд поста­новляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

 

20. Що таке судові дебати та яке вони мають значення для вирішення

справи?

 

Судові дебати - це персоніфіковане звернення сторін та інших учасників адміністративної справи із промовами в судовому засіданні; здійснюються згід­но з ст. 152 КАС. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які дос­ліджені в судовому засіданні. У дебатах першим надається слово позивачеві, йо­го представнику, а потім - відповідачеві, його представнику. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник виступають після сторін у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на стороні якої во­ни беруть участь. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть висту­пати лише їхні представники. Суд не може обмежувати тривалість дебатів пев­ним часом. Головуючий в судовому засіданні може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками. Однак на відміну від Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) (ст. 193) КАС не закріплює право останньої репліки за відповідачем та його представником. Ок­рім того, в адміністративному процесі відсутнє положення про те, що органи та особи, яким надано законом право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими, як це передбачено в ЦПК.

 

21. Як відбувається ухвалення рішення суду?

 

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви.

 

22. Як відбувається проголошення судового рішення?

 

Відповідно до ст. 167 КАС судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий, у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Особи, які беруть участь у справі можуть отримати в суді копію постанови чи ухвали суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі але не була присутня в судовому засіданні. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постанови­ти додаткову ухвалу у випадках, якщо:

• щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

• суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

• судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заяв­лено до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд ухвалює до­даткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з пові­домленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питан­ня. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. До­даткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.

Суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої зацікавленої особи, виправити допущені к судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набра­ло судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень ви­рішується в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомля­ються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Ухвала суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржена.

Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця, ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яс­нення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не за­кінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Заява про роз'яснення судового рішення розглядається судом протягом десяти днів із повідомленням заявника та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чи­ном повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Подання такої заяви зупиняє перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Копія ухвали про роз'яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановления надсилається особам, які беруть участь у справі, а також заявнику, які не були присутні у судовому засіданні.

 

23. Яке рішення уповноважений приймати адміністративний суд за результатами розгляду адміністративної справи?

 

Відповідно до ст. 162 КАС суд при вирішенні справи по суті може задо­вольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

 

24. Про що суд може прийняти рішення у разі задоволення адміністративного позову?

 

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти поста­нову про:

• визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або виз­нання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот ви­конання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням спо­собу його здійснення;

• зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

• зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

• стягнення з відповідача коштів;

• тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

• примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

• примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі Ук­раїни;

- визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і за­хист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повнова­жень (див. ст. 162 КАС).

 

25. Яким чином здійснюється розподіл судових витрат?

 

Порядок розподілу судових витрат визначається статтями 94 і 95 КАС. Зокрема, порядок розподілу судових витрат залежить від того, на чию користь судом було ухвалено рішення, позов було задоволено повністю чи частково, а також інших обставин.

Так, якщо судове рішення було ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним вит­рати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати су­дових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витра­ти із відповідача.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину су­дових витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичний посібник

Вінницького окружного адміністративного суду