Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ВИТЯГ З ВИСТУПУ ГОЛОВИ СУДУ НАМИСТЮКА.В.П.
Законна сила рішення суду - це особлива властивість рішення як акта правосуддя, яка полягає у тому, що після набрання ним законної сили воно стає обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян.
Згідно із ст. 223 ЦПК рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Законна сила рішень суду дістає вияв у низці правових якостей, а саме: обов'язковості, преюдиційності, виключності та незмінності.
Обов'язковість рішення суду полягає в тому, що воно є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 14 ЦПК). Невиконання рішення є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом. Так, за умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню передбачена кримінальна відповідальність (ст. 382 КК). Обов'язковість рішення суду, що набрало законної сили, поширюється і на особу, в інтересах якої порушена справа прокурором або іншими особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч. З ст. 223 ЦПК). Разом з тим, обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси (ч. З ст. 14 ЦПК).
Преюдиційність полягає у тому, що особи, які брали участь у справі, чи їх правонаступники не можуть оспорювати, а суд - досліджувати в іншому процесі факти і правовідносини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили. Зокрема, згідно з ч. З ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники.
Виключність рішення суду означає неприпустимість повторного звернення до суду з цією самою вимогою. Так, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо існує рішення суду, що набрало законної сили, стосовно спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК).
Незмінність означає, що після оголошення рішення суд, який його ухвалив, не вправі сам скасувати або змінити це рішення (ч. 2 ст. 218 ЦПК).
Винятком з цього правила, є положення, закріплене у ч. 4 ст. 223 ЦПК. Так, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За загальним правилом, рішення суду може бути пред'явлено до виконання лише після набрання ним законної сили. Але в деяких категоріях справ, з метою забезпечення швидкого і реального захисту життєво важливих прав та інтересів громадян і держави, суд допускає негайне виконання судових рішень. Перелік таких категорій справ встановлений ст. 367 ЦПК.
Цивільним процесуальним кодексом України передбачений порядок розгляду справ за відсутністю відповідача та ухвалення заочного рішення.
В практиці виникають проблеми з отриманням позивачем заочного рішення суду, яке набрало законної сили, у випадках, коли місце проживання відповідача не відоме, він не отримує процесуальні документи.
Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом.
Відповідно до загального порядку, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Крім того встановлено, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Таким чином виникає ситуація, коли в судовому засіданні під час проголошення рішення відсутній відповідач. Десятиденний строк для подання апеляційної скарги в такому випадку починається з дня отримання копії заочного рішення відповідачем. Але, у випадках, коли фактичне місце проживання відповідача не відоме, за адресою зазначеною в позовній заяві, в матеріалах справи, у довідці адресного бюро, відповідач не проживає, то відповідно він і не отримує копію заочного рішення, яка надсилається судом.
Якщо строк на подання апеляційної скарги не почався, то відповідно він і не може закінчитися, а тому і рішення суду не може набрати законної сили у зв’язку із закінченням строку для подання апеляційної скарги.
Практика суддів щодо видачі заочного рішення суду яке набрало законної сили та виконавчого листа, в таких ситуаціях відрізняється. Деякі судді залишаються на позиції, що таке рішення може бути видано тільки після закінчення десятиденного строку після вручення копії рішення відповідачу. Інші вважають за можливе застосувати за аналогією положення ч. 5 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України (судові повістки), згідно якої«…у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою (місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином...». Таким чином, належним чином вручена відповідачу копія рішення, вважається після повернення поштою рекомендованого листа з копією заочного рішення, у зв’язку із закінченням терміну зберігання.
Прямої норми права щодо набрання законної сили заочним рішенням в таких ситуаціях, в чинному цивільному процесуальному законодавстві немає.
Проблема набрання законної сили рішенням суду виникає також у випадках, коли відповідач, приймаючи участь у справі, залишає судове засідання під час проголошення рішення суду. В таких ситуаціях також, суд має направити відповідачу поштою копію рішення суду. Але, якщо умисно чи не умисно відповідач не отримує даної копії рішення, то відповідно строк для подання апеляційної скарги для нього не починається, і відповідно рішення суду не може набрати законної сили у зв’язку із закінченням строку для подання апеляційної скарги.
У зв’язку з тим, що вищезазначені ситуації в судові практиці зустрічаються доволі часто, для врегулювання цієї прогалини, необхідно внести зміни до цивільного процесуального законодавства щодо вручення копії заочного рішення суду відповідачу, який відсутній за адресою (місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку), за правилами вручення судових повісток.
Так, буде захищено право позивача на своєчасне отримання заочного рішення суду, яке набрало законної сили для подальшого його виконання. Право відповідача на апеляційне оскарження рішення суду не порушується, оскільки після отримання заочного рішення суду, навіть після набрання вже законної сили, за ним залишається право на подання апеляційної скарги чи заяви про перегляд заочного рішення суду.
Голова суду Намистюк В.П.
_03_03.png)
