Здійснено перевірку дотримання вимог законодавства щодо обліку, зберігання і використання носіїв, які містять відомості, що становлять службову інформацію

Керівником апарату Кадобною Н.Л., відповідно до Плану заходів щодо забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Указу Президента України від 5 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» на 2014 рік, здійснено перевірку дотримання вимог  Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, які містять відомості, що становлять службову інформацію у суді.

Закон України “Про інформацію” поділяє інформацію з обмеженим доступом на три категорії:

а) конфіденційну інформацію,

б) таємну інформацію,

в) службову інформацію.

За ст.9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, до службової інформації може належати, окрім зібраної в процесі оперативн-розшукової, контрозвідувальної діяльности та у сфері оборони країни, лише інформація “що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльности установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Відповідно до вищенаведеного:

1. Не може бути віднесено до службової інформації інформацію, котра міститься у міжвідомчій кореспонденції (наприклад, листування із іншими організаціями).

2. Не може бути віднесено до службової інформації документи, не пов’язані з розробкою напрямків діяльности держорганів чи здійсненням його контрольних чи наглядових функцій (наприклад, інформацію про фінансову діяльність).

3. Не може бути віднесено до службової інформації інформацію у документах, що не передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Зокрема – і це надважливо – власне рішення, тобто нормативно-правові чи індивідуально-правові акти. Іншими словами, відповідно до закону держава (органи влади, посадові особи) та органи місцевого самоврядування взагалі не мають права надавати гриф “для службового користування” і не оприлюднювати абсолютно всі (за винятком тих, що мають гриф таємности за Законом “Про державну таємницю”) правові акти.

Кожен, чиє право на активний (на запит) чи пасивний (прочитати в офіційному виданні чи на сайті) про будь-який правовий акт, окрім тих, доступ до яких обмежено на підставі Закону “Про державну таємницю”, має всі підстави вимагати їх надання у судовому порядку та вимагати (у Вищому адміністративному суді України) визнання протиправним і нечинним п.7 Указу №503/97 ''Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”.

Закон “Про доступ до публічної інформації” визначає (п.2 ст.6) три загальні умови обмеження доступу до інформації:

- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісности або грмоадського порядку з метою запобігання заворушенням чи здочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупереджености правосуддя;

- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

- шкода від оприлюднення такоє інформаціє переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Наявність одночасно всіх цих умов суб’єкт владних повноважень має встановити, приймаючи рішення про обмеження доступу до певної інформації. Наявність одночасно всіх цих має встановити і суд, коли в адміністративній юрисдикції будуть оскаржувати відмову у наданні “службової інформації”. Крім того, суд перевірятиме (п.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України) рішення, дію, бездіяльність відповідного суб’єкта владних повноважень ще і щодо того, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою встановлено, що порушень в даному напрямку в суді не встановлено, скарги на дії працівників апарату за ненадання відповіді на запит про публічну інформацію не надходили. Крім того, переглянуто інформацію, яка знаходиться у володінні суду.