Узагальнення про відводи та самовідводи

Узагальнення

судової практики Волочиського районного суду Хмельницької області у цивільних, адміністративних справах, кримінальних провадженнях за 2018 рік — 1 півріччя 2019 року в частині розгляду заяв про відвід (самовідвід)

 

План:

1. Загальні підстави відводу (самовідводу) згідно чинного законодавства України

2. Міжнародна практика застосування інституту відводу (самовідводу)

3. Практика розгляду заяв про відвід (самовідвід) в суді:

 - адміністративне судочинство

 - цивільне судочинство

 - кримінальне судочинство

4. Висновки та пропозиції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідно до листа в.о. голови Хмельницького апеляційного суду Спірідонової Т.В. № 07-08/54 ЕП - 898 від 19.06.2019 Волочиським районним судом Хмельницької області проведено узагальнення  судової практики у цивільних, адміністративних справах, кримінальних провадженнях за 2018 рік  — 1 півріччя 2019 року в частині розгляду заяв про відвід (самовідвід).

Для проведення узагальнення використано матеріали цивільних, адміністративних справ та кримінальних проваджень  Волочиського районного суду Хмельницької області, розглянутих протягом 2018 року —  1 півріччя 2019 року.

  

1. Загальні підстави відводу (самовідводу) судді згідно чинного законодавства України

 

Можливість неупередженого та об’єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Учасники справи наділені правом спростування цієї “процесуальної теореми” шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».

Інститут відводу судді – важливий процесуальний засіб забезпечення неупередженого й об’єктивного судочинства та виконання рішень, що надає можливість відсторонити від участі у процесі особу, яка має особисту заінтересованість. За допомогою інституту відводу, як процесуального засобу, має бути забезпечене неупереджене й об’єктивне судочинство, тобто виконання завдань цивільного судочинства, закріплених у ст. 2 ЦПК України та ст. 2 КПК України.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” визначає засади організації судової влади, з якими тісно пов’язаний механізм відводу судді: судова влада здійснюється незалежними та безсторонніми судами – ст. 1; правосуддя в Україні здійснюється виключно судами  – ст. 5; справи розглядаються згідно із встановленим порядком їх розподілу – ст. 8.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи – це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Статтею 36 КАС України передбачені такі підстави для відводу (самовідводу) судді:

1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 4, 11 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

 Стаття 36 ЦПК України теж передбачає підстави для відводу судді.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених  ст. 37 ЦПК щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім’ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно і КПК України, а саме ст. 75, передбачає обставини, що виключають участь слідчого судді, судді в кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого  ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Стаття 77 Кримінального процесуального кодексу України передбачає підстави для відводу прокурора: прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, як прокурора не є підставою для його відводу.

Стаття 78 КПК України передбачає підстави для відводу захисника, представника та зазначає, що захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач.

Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках:

1) якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;

2) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;

3) якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.

Стаття 15 Кодексу суддівської етики зазначає, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі

 

2. Міжнародна практика застосування інституту відводу (самовідводу)

 

Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; далі – Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

У ряді рішень Європейський суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) намагається більш широко підходити до вирішення питання щодо впливу “досудової” діяльності судді на рівень безсторонності суду.

Так, у справі “Нортіер проти Нідерландів” ЄСПЛ зауважив, що “один лише факт про те, що суддя приймав рішення на досудовому етапі не можна вважати підставою для сумнівів щодо його безсторонності; основне значення у справі мають обсяг і характер цих рішень”.

У справі “Сен-Марі проти Франції” двоє з трьох членів суду раніше приймали рішення про відмову у звільненні заявника з-під варти, що не було визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки попереднє рішення обмежувалося лише короткою оцінкою представлених фактів з метою встановити, чи є обґрунтованими підозри поліції та чи дають вони підстави побоюватися, що обвинувачений втече з-під варти.

У справі “Хольм проти Швеції”, в якій порушувалося питання про притягнення до відповідальності за наклеп, ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений можливості розгляду справи безстороннім судом присяжних, оскільки більшість із них належала до політичної партії, що була власником компанії, яка опублікувала неправдиві, за твердженням заявника, відомості. Суд ухвалив досить багато рішень щодо справ цієї категорії.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

ЄСПЛ в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 зазначив, що «безсторонність,  в  сенсі  п.  1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі “Білуха проти України” від 09.11.2006.

На додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі “Олександр Волков проти України” від  09.01.2013 суд дійшов висновку про те, що: “між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності”.

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими  резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. ”об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття”.

На питання неупередженості суду звертає увагу і Європейський суд з прав людини. Так, у рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі “Мироненко і Мартенко проти України” було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім [

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

3. Практика розгляду заяв про відвід (самовідвід) у Волочиському районному суді Хмельницької області 

Адміністративне судочинство

Протягом періоду 2018 рік — 1 півріччя 2019 року розглянуто 1 заяву про відвід судді в адміністративній справі № 671/867/18, яку 18.05.2018 було направлено за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Датчук Т.М. звернулась до Волочиського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Відділу державної РАЦС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, в якому просить: визнати, що національність Датчук Т.М., яка народилась 03 серпня 1982 року в м. Володимир-Волинський Волинської області, - полячка; зобов’язати Володимир-Волинський міський відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису № 362 від 14 серпня 1982 року відділу ДРАЦС Володимир-Волинського управління юстиції ГУЮ в Волинській області про народження Датчук Тетяни Миколаївни, де в графі національність замість «українка» вказати «полячка».

Одночасно у вказаному позові Датчук Т.М. заявила відвід судді, мотивуючи його тим, що 26 лютого 2018 року нею - позивачем було написано скаргу у Вищу раду правосуддя з приводу неправомірних дій судді, що, на думку заявника, вплине на адекватний розгляд зазначеною суддею справи.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та  такою, що не містить передбачених ст. 36 КАС України підстав для відводу судді, і вирішив питання про зупинення провадження, справу передано до канцелярії суду для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, судді, що вирішуватиме питання про відвід.

Суддею, який розглядав відвід, у задоволенні заяви було відмовлено, оскільки було встановлено, що доводи заявника ґрунтуються на припущеннях, жодним чином не свідчать про неупередженість судді і не містять передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за яких відвід підлягав би задоволенню. Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачалися. Судом було встановлено, що не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

 

Цивільне судочинство

 

Всього протягом зазначеного вище періоду до суду надійшло 4 заяви про відвід (самовідвід) судді, з них у задоволенні 3 заяв було відмовлено, 1 заяву було задоволено.

Причина відводу	Причина відмови у задоволенні відводу	Номер справи
Сумніви в об’єктивності та неупередженості судді у  справі, оскільки суддею допущено ряд порушень законодавства при розгляді справи	Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді цієї справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено	671/984/18
Сумніви в об’єктивності та неупередженості судді у  справі, оскільки суддя безпідставно не задовольнила ряд поданих клопотань та заяв		671/1453/15-ц (справа перебуває на розгляді)
Сумніви в об’єктивності та неупередженості судді у  справі, оскільки, на думку заявника, суддя являється близьким родичем судді Хмельницького апеляційного суду, а тому вона та її родичі зацікавлені в необ'єктивному розгляді даної справи		686/24777/18

У справі № 671/264/18 за позовною заявою К. до К. про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на спадщину за законом, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку представник відповідача в судовому засіданні заявив відвід головуючій судді, який обґрунтовував тим, що у нього та його довірительки є сумніви в безсторонності судді. Посилався на те, що суддею розглядалась спадкова справа між тими самими сторонами і ухвалене головуючою рішення оскаржується в Верховному суді.

Головуюча у справі суддя, щодо якої було заявлено відвід, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 36, 39, 40, 260, 261, 253, 254 ЦПК України, практикою ЄСПЛ, ухвалила відвід задовольнити.

Варто звернути увагу на ситуацію, коли сторона лише заявила про намір подати відвід судді, проте з письмовою заявою та викладенням його підстав до суду не звернулася.

Так, у справі №  671/2108/18 за позовом К., Ю., Д. до Д., третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Г. про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,   представник Латюк П.Я. заявив клопотання про відкладення судового засідання для надання йому можливості оформити і подати до суду заяву про відвід головуючій судді, уточнивши, що йому потрібно добу часу для цього.

Суд задовольнив клопотання представника позивачів, однак заяви про відвід судді так і не надійшло, а тому розгляд справи було продовжено та 21.02.2019 винесено рішення по справі про відмову у позові.

27.03.2019 позивачі звернулися із апеляційною скаргою на рішення суду, мотивуючи скаргу також і тим, що суддя не вирішив питання відводу.

Скасовуючи рішення судді 1 інстанції з питань порушень норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що справа була розглянута неповноважним складом суду, оскільки не розглянуто заяву про відвід.

 

Кримінальне судочинство

 

Всього протягом 2018 року – 1 півріччя 2019 року надійшло 25 заяв про відвід судді, з них:

- відмовлено у задоволенні 6 заяв.

Підставами відводу (самовідводу) були:

- обвинувачений заявив відвід судді через її упередженість у розгляді справи (провадження № 1-кс/671/73/2018, № 1-кс/671/203/2018, № 1-кс/671/217/2018, № 1-кс/671/19/2018);

- суддя заявила самовідвід, оскільки їй на розгляд надійшло кримінальне провадження відносно особи, матір якого тривалий час працювала в суді секретарем судового засідання. Хмельницький міськрайонний суд відмовив у задоволенні відводу, оскільки під головуванням судді в 2017 році вже здійснювався розгляд кримінального провадження щодо зазначеного обвинуваченого (провадження № 1-кс/671/122/2019 долучено до матеріалів справ № 671/155/19, яка на даний час перебуває на розгляді);

- порушення головуючою права обвинуваченого на захист, а також порушення норм КПК України під час проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду справи (справу № 672/118/17 передано до іншого суду для розгляду за підсудністю).

Підставами відмови в задоволенні відводів було те, що заяви не містять даних, які б свідчили про наявність підстав відводу, передбачених нормами КПК України, на які посилаються заявники, як на обставини, що виключають участь судді при розгляді справи, і наведені підстави не можуть вважатися достатніми для вирішення питання про відвід судді, оскільки сумнівів у неупередженості вони не викликають.

 - задоволено всього 19 заяв.

Підставами для задоволення заяв про відвід (самовідвід) судді були:

- у справі № 671/778/18 при здійсненні розподілу справи не було враховано вимоги ч. 2 ст. 334 КПК України, де зазначено, що у разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання. Враховуючи, що в суді уже перебувало кримінальне провадження відносно обвинуваченого, нове  провадження відносно того ж самого обвинуваченого мало бути передано судді для вирішення питання про його об’єднання з кримінальним провадженням, яке знаходиться у його провадженні. Саме тому, суддя, якій було розподілене нове провадження, заявила самовідвід, який було задоволено;

- слідчий суддя в межах одного кримінального провадження уже розглядав клопотання слідчого, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції (заява судді Теофіпольського районного суду  № 685/109/18). Аналогічна ситуація – справа № 671/171/18, № 671/295/18 (провадження передано до іншого суду для розгляду за підсудністю), № 671/1921/18, № 671/2171/18 ( провадження № 1-кс/671/551/2018, № 1-кс/671/590/2018 - передано до іншого суду для розгляду за підсудністю), № 671/2402/18, № 671/2593/18 (провадження передано до іншого суду для розгляду за підсудністю), № 671/515/19  (провадження № 1-кс/671/266/2019, № 1-кс/671/286/2019 передано до іншого суду для розгляду за підсудністю), № 671/533/18 (провадження передано до іншого суду для розгляду за підсудністю),№ 671/973/19 (провадження передано до іншого суду для розгляду за підсудністю);

- суддя заявила самовідвід, оскільки оскільки їй було розподілено провадження, в якому особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у неповнолітньому віці, а вона не є суддею, що розглядає кримінальні провадження щодо неповнолітніх, а тому кримінальне провадження перебуває на розгляді неповноважного суду. Заяву про самовідвід було задоволено (справа  № 671/624/18 – провадження передано до іншого суду для розгляду за підсудністю);

- слідчий суддя заявила самовідвід з мотивів, що користувачем приміщення, щодо обшуку якого подане клопотання, є родичка секретаря судового засідання, з якою вона безпосередньо працює, а тому ці обставини можуть вплинути на її неупередженість ( справа № 671/1773/18 – провадження № 1-кс/671/430/2018, № 1-кс/671/434/2018). Аналогічна підстава для самовідводу була у справі  № 671/155/19 - головуюча суддя заявила самовідвід, з мотивів, що вона тривалий час працювала з матір’ю обвинуваченого –  секретарем судового засідання у  Волочиському районному судді, в якому вона займає посаду голови суду. Такі обставини викликали сумніви в безсторонності, неупередженості та об’єктивності судді, що виключає її участь в кримінальному провадженні (провадження № 1-кс/671/115/2019 долучено до матеріалів справ № 671/155/19, яка на даний час перебуває на розгляді). У справі № 672/118/17 захисник, який «вступив у справу» за дорученням Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, заявив відвід головуючій судді. Клопотання було обґрунтоване існуванням сумнівів у неупередженості судді, так як захисник є близьким другом самої головуючої та її сім’ї При цьому, обвинувачена наполягала на участі саме цього захисника і заперечувала проти його заміни (провадження передано до іншого суду для розгляду за підсудністю);

- в обґрунтування заяви про самовідвід слідчий суддя Теофіпольського районного суду посилався на те, що ним було винесено постанову, якою правопорушника  визнано винним у вчиненні правопорушень за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КупАП, і така постанова в подальшому була скасована апеляційною інстанцією. А тому, суддя не може брати участь у розгляді скарги на постанову заступника начальника СВ Теофіпольського відділення поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області про закриття кримінального провадження  на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначено, що дана скарга мотивована тим, що слідчий, закриваючи провадження, вказав, що дії особи підпадають під склад адміністративного правопорушення, однак постановою Білогірського районного суду провадження щодо вказаної особи за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (справа № 685/7/19).

 Також протягом періоду 2018 року – 1 півріччя 2019 року підлягало розгляду 3 заяви про відвід прокурора та 2 заяви – про відвід захисника, у задоволенні яких було відмовлено:

1. Обвинувачений заявив відвід захиснику, обґрунтовуючи його тим, що адвокат не знайомий з матеріалами кримінального провадження. Захисник проти заявленого відводу заперечив та вказав, що з матеріалами клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому він ознайомився, підстав для відводу не має. У тій же справі той же обвинувачений заявив відвід іншому захиснику, обґрунтовуючи його тим, що адвокат не знайомий з матеріалами кримінального провадження, у них не було конфіденційного побачення, а також наполягав на участі іншого захисника в розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу. Суд встановив, що адвокат ознайомився з матеріалами кримінального провадження щодо клопотання про продовження тримання під вартою обвинувачених. У задоволенні обох заяв про відвід суддя відмовив, оскільки відсутні правові підстави, передбачені ст.78 КПК України. (справу № 672/118/17 передано до іншого суду для розгляду за підсудністю).

2. Також в тій самій справі № 672/118/17 в судовому засіданні обвинувачений заявив відвід прокурору, обґрунтовуючи його тим, що прокурор порушив його право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Прокурор проти відводу заперечив, вважаючи таку заяву безпідставною. Судом було встановлено, що заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду, що випливає зі змісту ст. 80 КПК України. Оскільки підстави для відводу прокурора, на які посилається обвинувачений, були відомі йому ще до початку судового розгляду, у задоволенні заяви про відвід прокурора було відмовлено.

3. Знову в справі № 672/118/17 в судовому засіданні обвинувачений заявив відвід прокурору, обґрунтовуючи його тим, що до ЄРДР 27.12.2017 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В даному провадженні обвинувачений являється потерпілим. Вказане, на думку останнього свідчило про неможливість прокурора підтримувати державне обвинувачення в суді. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки в судовому засіданні підстав для відводу прокурора, передбачених статтею 77 КПК України, не встановлено. Крім того, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду, подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду, що випливає зі змісту ст. 80 КПК України, а підстави для відводу прокурора, на які посилається обвинувачений, були відомі йому раніше – з грудня 2017 року, про що він повідомив особисто в судовому засіданні.

4. В ході досудового розслідування кримінального провадження потерпіла звернулась до слідчого судді з заявою про відвід групі прокурорів, зазначивши, що процесуальні керівники не вжили жодних заходів для усунення порушень закону, будь-яке реагування з приводу незаконних дій слідчого відсутнє, що свідчить про упередженість вказаних осіб і можливий корупційний мотив у їх діях, що є безумовною підставою для їх відводу. Заявлений відвід суддя залишив без задоволення, оскільки не було встановлено належних та допустимих доказів заінтересованості прокурорів в результатах кримінального провадження чи існування інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості (провадження № 1-кс/671/103/2018 у справі № 671/1842/17).

4. Висновки та пропозиції

 

Під час проведення узагальнення встановлено, що Волочиським районним судом Хмельницької області за період 2018 рік – 1 півріччя 2019 року було розглянуто всього 30 заяв про відвід (самовідвід) судді, з них 1 заява в адміністративному судочинстві, 4 – в цивільному та 25 – в кримінальному судочинстві.

Всього відмовлено у задоволенні 10 заяв, задоволено, відповідно, - 20 заяв.

Також на розгляді перебувало 3 заяви про відвід прокурору (відмовлено у їх задоволенні) та 2 заяви про відвід захисникам (також відмовлено у їх задоволенні).

Жодна ухвала судді, де розглядалося питання відводу, до апеляційної інстанції оскаржена не була.

З досліджених матеріалів  справ можна зробити висновки, що суттєвих проблемних питань, пов’язаних із розглядом заяв про відвід (самовідвід) у суддів Волочиського районного суду Хмельницької області не виникало.

Щодо пропозицій, вважаю за необхідне звернути увагу на недосконалість АСДС «Д3», яка часто при розподілі справ між суддями не виключає того суддю, що постановляв ухвали на стадії досудового розслідування, як слідчий суддя і розподіляє справу такому головуючому. Вказане призводить до необхідності заявляти суддею самовідвід. Також, причиною цього є недостатня якість матеріалів, що подаються прокурорами до суду з обвинувальним актом, адже іноді неможливо встановити усіх слідчих суддів, які приймали участь на досудовому розслідуванні кримінального провадження.

 

Суддя Волочиського

районного суду Хмельницької області А.С. Павлова