Нажили разом, а ділити треба через представників

   Волочиським районний судом розглянуто справу про визнання права власності на 1/2 спільного майна подружжя та його розділ.

     В квітні 2019 року позивач звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до  відповідача, в якій просить, із врахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь відшкодування 50% доходів отриманих від діяльності ПП "Волочиськ Вектра" та ФОП відповідача, а також судові витрати.

                Позивач в судове засідання не з’явився інтереси представляв представник позивача. Відповідач в судове засідання не з’явився інтереси представляв представник відповідача.

Оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що позивачем в ході судового розгляду справи, не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Суду не було надано жодного доказу на підтвердження того, що ФОП відповідач, а також ПП "Волочиськ Вектра" у своїй господарській діяльності використовують майно перелічене у позовній заяві  позивача, яке є спільним сумісним майном подружжя. Тому доводи позивача, що дане майно перебуває на балансі приватного підприємства і з 2012 року воно використовується ФОП відповідач не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Тому обґрунтування позову в частині вимог про стягнення половини доходів ФОП відповідач, через використання нею технічного і інформаційного обладнання, яке належить ПП "Волочиськ Вектра" і є спільним сумісним майном сторін є недоведеним та безпідставним.

       Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що доходи, які отримувались кожним з подружжя під час перебування їх у шлюбних відносинах, припинених на підставі рішення суду про розірвання шлюбу яке набрало законної сили 17.11.2015 витрачались в інтересах сім'ї та на її користь. Доказів, які б спростовували дане твердження судом не встановлено.

       Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача половини доходів ПП "Волочиськ Вектра" суд вважає за необхідне вказати наступне.

       Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

       Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тому всі питання організації та діяльності приватних підприємств необхідно вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

       Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску або половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

       З огляду на викладене, суд вважає, що зміна складу учасників ПП "Волочиськ Вектра" в даній справі не впливає на правову природу її статутного капіталу і не є предметом розгляду в справі про поділ майна подружжя.

       Як вже зазначалось, статутний капітал ПП "Волочиськ Вектра" в розмірі 1000 грн. було внесено за рахунок спільних коштів подружжя.

       Уточнивши свої позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача 50% доходів отриманих від діяльності ПП "Волочиськ Вектра" і ФОП відповідач. При цьому, позовні вимоги не містять вказівки на конкретну суму доходів що підлягають відшкодуванню, а також період їх отримання.

       Наявність у підприємства доходів та їх розмір позивач доводить виключно річними податковими звітами платника податків - ПП "Волочиськ Вектра" за 2010-2018 роки.

       З положень частин 1, 2 статті 142 ГК України слідує, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.  

       Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

       Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

       Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1.статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

       а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

       б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

       в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

       г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

       ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

       д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

       е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

       є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

       ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

       З викладених норм законодавства суд робить висновок, що доходи ПП "Волочиськ Вектра", зазначені у його податкових деклараціях є об'єктом оподаткування для визначення розміру необхідного для сплати податку. І такий дохід зазначений без відрахування сум валових витрат та амортизаційних відрахувань.

       Розмір чистого доходу підприємтсва судом не встановлено через відсутність доказів на підтвердження такого.

       Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач отримувала дивіденди від діяльності підприємства.

       Згідно довідок ПП "Волочиськ Вектра" від 08.10.2019 станом на 08.10.2019 кількість оборотних коштів на рахунку підприємства становить 25505,40 грн., які йдуть на виробничі цілі, оплату заробітної плати, орендної плати землі, офісних приміщень та податків. За період з лютого місяця 2010 року і по теперішній час дивіденди засновникам з "ПП "Волочиськ Вектра" не виплачувалися.

       Усе вищенаведене приводить суд до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

       При ухваленні рішення суд також враховував практику Верховного Суду, зокрема, позиції викладені в постанові від 18.07.2018, справа № 209/974/15-ц.

       Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

       Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

       З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Суд вирішив, що у задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 спільного майна подружжя та його розділ – відмовити.

Прес-служба суду