Вчителя-забіяку судом визнано винним та покарано

26 вересня 2018 року в період часу з 09 години 00 хвилин по 09 годину 40 хвилин обвинувачена перебуваючи в кабінеті 3-В класу Волочиського навчально-виховного комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Починка, 2, в ході навчального процесу, під час ведення уроку української мови підійшла до малолітнього потерпілого, після чого, через малозначний привід, будучи агресивно налаштованою стосовно останнього, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на його побиття, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді можливого заподіяння тілесних ушкоджень малолітній особі та свідомо припускаючи їх настання, нанесла один удар зовнішньою поверхнею долоні правої руки в обличчя малолітнього потерпілого, заподіявши останньому фізичного болю, що не спричинило тілесних ушкоджень.

       В судовому засіданні обвинувачена  вину у вчиненому не визнала та заперечила нанесення удару малолітньому потерпілому. Пояснила, що під час проведення нею уроку української мови, а саме під час навчального диктанту, учень відволікався, тому вона показала йому жестом руки, щоб він писав. Вважає, що її дії були сприйняті учнем як удар. Вказувала, що він під час диктанту колупався в носі і зроблене нею зауваження співпало з колупанням в носі. Помітивши, що малолітній потерпілий витирає носа, з якого були незначні кров'яні виділення, вона допомогла дитині, а саме дала йому вологі серветки, щоб він витер носа.

Вина обвинуваченої у вчиненні злочину об'єктивно підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме показами малолітнього потерпілого та його законного представника  також показами малолітніх свідків.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Так, частина 1 ст. 126 КК України передбачає відповідальність за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.

       Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126.

       Передбачений у ст. 126 КК України злочин не спричиняє порушення анатомічної цілості тканин або нормального функціонування тканин чи органів тіла людини. Факти завдання ударів, побоїв або інших болісних насильницьких дій визначаються судом, а не експертизою. Отже, відсутність у висновку судово-медичної експертизи даних про отримання потерпілим тілесних ушкоджень не спростовує факт завдання йому удару обвинуваченою в область носа.

       Суд прийняв до уваги те, що відчуття фізичного болю є субєктивним у кожної людини і факт завдання такого, оцінювався судом на підставі сукупності факторів, внаслідок яких потерпілий міг відчувати такий біль. З врахуванням всіх встановлених обставин справи, а також характеру удару, направленого в область носа малолітнього потерпілого, пояснення судово-медичного експерта   про те, що у дітей вищий больовий поріг, тобто вони сильніше відчувають біль, ніж дорослі, суд взяв до уваги показання потерпілого про відчуття ним фізичного болю внаслідок удару.

       Судом обвинувачену визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, і призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. 00 коп.

Прес-служба суду